Зейнеп Алтин перебуває у стані глибокого незадоволення і смутку. Вага її тягаря стає нестерпною, коли вона працює, відчуваючи, що її не цінують чоловік, донька та старіючий батько. До її страждань додається ще й останній акт неповаги, коли похоронне бюро вдягає її улюблену матір у чоловічий костюм замість заповітної сукні, яку вона так хотіла. Ця подія стає переломним моментом для Зейнеп, підштовхуючи її до рішення втекти з Мюнхена і знайти притулок на тихому хорватському острові. Невідомо для багатьох, що її мати багато років тому придбала там відокремлений котедж, і Зейнеп чіпляється за надію, що цей притулок дасть їй перепочинок і шанс на особисте омолодження.
Рухома непереборним бажанням внутрішнього спокою та самопізнання, Зейнеп вирушає в імпульсивну подорож на хорватський острів, де зберігається спадщина її матері. Однак доля грає несподівану роль, коли вона дізнається, що попередній власник котеджу, смиренний острів'янин на ім'я Йосип, досі займає ту саму ділянку землі. Ця непередбачувана зустріч додає нового рівня складності до пошуків розради Зейнеп і відроджує в ній почуття неспокою.