З любов'ю, Вінсент

Вінсент Ван Гог з дитинства мріяв знайти себе в ролі художника. Картини, що малювалися в його свідомості, вони були часом жахливими, неприродними, але доти, доки він не виказував своє бачення на полотні, він не міг заспокоїтися, сон не йшов у його голову. Свого роду унікальність, для героя була трагедією, він ніяк не міг знайти свій притулок, він вічно подорожував, вічно ховався в занедбаних фермах і безлюдних острівцях, поки не зрозумів просту істину, він повинен залишатися собою, якщо вже суспільство не приймає його талант, то це проблеми інших людей, чому він повинен страждати?

Так почалася ера трансформацій, Вінсент уже не був тим хлопчиськом, що боявся ризикувати, навпаки, в нього зникла ілюзія, маску зняли, він бачив свою дорогу і сліпо слідував їй. Особиста стратегія приносила свої плоди, але більше було ненависті, з якою слід було справлятися, яку слід було оминати стороною, але от не просто буває душі поета змінити свою платівку, всі ці слова, вони осідали у свідомості, вони тиснули, аж доки не сталася криза. Ван Гог перестав розуміти дійсність, для нього навколишній світ перестав існувати, він відокремлювався від натовпу, але той його наздоганяв, він хотів усамітнення, але йому такого не давали.