Іноді я думаю про смерть

Події відбуваються в невеликому містечку на узбережжі штату Орегон. У центрі оповіді перебуває молода героїня на ім'я Френ. Вона, як модно зараз говорити, належить до так званої категорії офісного планктону: непримітна, не вирізняється талантами, сором'язлива і відлюдькувата.

Дівчина живе за інерцією, справно ходить на роботу до велелюдного і галасливого офісу, але тримається від усіх на відстані, не дозволяючи собі відкритися людям і цьому світу. А взагалі, сидячи перед монітором комп'ютера, вона мріє про... власну смерть...

Несподівано рутинне існування інтроверта і соціофоба переривається появою в їхній фірмі нового співробітника. Роберт - повна протилежність Френ. Він товариський, веселий, відкритий і харизматичний. Намагаючись швидше влитися в незнайомий колектив, він виявляє однаковий і непідробний інтерес до всіх, зокрема й до Френ. Дівчину це підкуповує, вона відкривається і навіть погоджується на побачення з новим колегою...

Жанр фільму - трагікомедія, але, тим не менш, у ньому чітко проявляються романтичні теплі нотки. Головним лейтмотивом є відомий постулат, що людина - сама коваль свого щастя, потрібно лише зробити зусилля над собою, прокинутися від умовного сну, щоб складне життя заграло всіма барвами.