У свої 87 років Орін О'Браєн, яка нещодавно вийшла на пенсію, розмірковує про свою видатну кар'єру, зберігаючи при цьому схильність до скромності та другорядних ролей в особистому та професійному житті. Документальний фільм фіксує інтимні моменти між Орін та її племінницею Моллі, яка знімає прощання своєї тітки з оркестром після 55 років роботи з ним. З їхніх розмов глядачі отримують уявлення про філософію життя та музики Орін, зокрема про її переконання, що «грати другу скрипку» може бути так само приємно, як і бути лідером.
Фільм також висвітлює виклики, з якими зіткнулася Орін як жінка в класичній музиці в 1960-х роках, зокрема сексизм і громадський контроль. Незважаючи на ці перешкоди, вона здобула визнання свого таланту і була відзначена такими видатними постатями, як Леонард Бернстайн, який описав її як «джерело сяйва» в оркестрі.
Не працює плеєр