І не лишилось жодного

Серпень 1939 року. Вісім гостей приїжджають на Солдатський острів біля узбережжя Девона, Англія, на запрошення містера і місіс Онім. Їх зустрічає пара слуг. Щоправда, господарі маєтку на острів так і не приїжджають. І, як з'ясовується, ніхто з гостей особисто з господарями маєтку не знайомий. У кожній кімнаті гості бачать віршик-рахівничку про десять солдатиків, на кожного з яких чекає сумна смерть. У розпал вечері першого дня звучить грамофонний запис, у якому всі, хто перебуває в будинку, звинувачуються в різних убивствах і засуджуються до смерті. Після вечері першого ж дня один із гостей гине від ціанистого калію. Відтоді смерті настають одна за одною, у точній відповідності зі сценарієм, заданим лічилкою. Гості не можуть покинути острів - їх відділяє від материка бурхливе море. З кожною новою смертю зі столу у вітальні зникає одна зі скульптур солдатиків. Хтось прибирає її зі столу? Але хто? На острові лише 10 людей і з кожним днем їх дедалі менше. Хто ж стоїть за цією похмурою змовою і чи можливо переписати заданий віршиком сценарій?