Режисер Рой Андерссон знову розмірковує про людське життя в усій його красі та жорстокості, пишноті та банальності. Оповідачка, ніби Шахерезада з чарівної казки, м'яко скеровує глядачів, які блукають від історії до історії, наче уві сні. Несуттєві, на перший погляд, моменти з життя набувають тієї самої значущості, що й історичні події: закохані пропливають у небі над зруйнованим після війни Кельнієм; дорогою на святкування дня народження чоловік зупиняється, щоб зав'язати шнурки своїй доньці під проливним дощем; у жінки ламаються підбори; дівчатка-підлітки танцюють біля кав'ярні; переможена армія марширує до табору військовополонених.