Вічне сяйво чистого розуму

Джоел Беріш - замкнутий неговіркий мешканець Нью-Йорка, йому дуже важко сходитися з людьми, і особливо з жінками, він веде щоденник і непогано малює, а в його житті, що складається з суцільних сірих буднів, не відбувається абсолютно нічого цікавого.
Одного разу, в День святого Валентина, він вирішує прогуляти роботу і їде на пляж у Монток. На пустельному березі він помічає дівчину в яскраво-помаранчевому светрі з синім волоссям, яка так само, як і він, безцільно блукає берегом, спостерігаючи за хвилями. Потім він стикається з нею в кафе і на пероні, а на зворотному шляху, опинившись в одному вагоні поїзда, вони знайомляться. Дівчину звуть Клементина, і вона працює продавцем у книжковому магазині. Вона дуже імпульсивна і часто змінює колір свого волосся, використовуючи для цього дуже яскраві відтінки. В обох виникає відчуття, що вони вже зустрічалися, але де саме? З вокзалу Джоел підвозить нову знайому додому, а наступного дня вони разом їдуть на річку Чарльз на "нічний пікнік". Джоел розуміє, що покохав Клементину і що вона - та жінка, на яку він чекав усе своє життя. Повертаючись додому до Джоела, вони заїжджають до Клементини, де вона дістає з поштової скриньки дуже дивне послання, в якому йдеться про те, що вона була клієнткою компанії "Лакуна Інкорпорейтед", що надає послуги зі "стирання" з пам'яті людей неприємних спогадів. Виявляється, Джоел і Клементина вже були знайомі раніше, і в них був роман, що завершився дуже драматично: спершу Клементина вирішила, звернувшись до "Лакуни", забути про все, що пов'язане з її коханим, а потім і Джоел, бажаючи помститися й пригадавши всі свої образи, також іде на те, щоб викреслити її зі свого життя.