Примарне світло

Після інциденту на роботі, Ден потрапляє на постановку «Ромео і Джульєтти» у місцевому громадському театрі, де його запрошує актриса Рита, яка вірить, що участь у театрі допоможе йому впоратися з труднощами. Коли він бере участь у виставі, теми кохання і втрати в цій історії починають резонувати з його власним життєвим досвідом, особливо з горем, пов'язаним зі смертю його сина, і напруженістю в його родині.

Дейзі, яка дистанціювалася від театру, врешті-решт приєднується до батька у постановці, що призводить до складного дослідження їхніх стосунків. Під час репетицій Ден бореться зі своїми емоціями, особливо під час сцен, які віддзеркалюють трагедію його власної родини. Кульмінацією фільму є вистава, яка змушує Дена зіткнутися зі своїми почуттями щодо смерті Брайана та її впливу на його сім'ю, що врешті-решт призводить до моменту катарсису як для нього, так і для Дейзі.