Ця болюча історія про батька і доньку (Бен Фостер і Томасін МакКензі), які живуть дикунами в лісовій глушині. Незабаром, з'ясується, що їхня самоізоляція - вимушена: у батька, колишнього військового, важкий посттравматичний синдром, через який він не може довго перебувати в суспільстві інших людей. Іноді горе-батько робить мляві спроби боротися з недугою - але безуспішно. З кожним днем прірва між ним і соціумом зростає, а за собою він тягне і доньку, яку не в силах відпустити. Кіно не надто багате на події, у ньому немає яскравих образів або тонко виписаних характерів. Одноманітна допомога зустрічних теж не справляє на персонажів жодного впливу, а до очевидного рішення звільнити кохану людину від кайданів своєї турботи фільм приходить своїми заплутаними стежками. Однак що є в цьому кіно, так це атмосфера - розряджена і водночас тривожна. Вона задає тон усій розповіді й утримує увагу аж до самого фіналу.