Плоть і кров

Коли грізний загін найманців тріумфально допомагає підступному дворянину Арнольфіні захопити місто, вони очікують на належну винагороду. Однак їхні сподівання руйнуються, коли Арнольфіні зраджує їх, розпалюючи глибоко вкорінену жагу помсти на чолі з невблаганним Мартіном. Доля переплітає їхні шляхи, і прагнення найманців до відплати призводить до захоплення в полон запальної та проникливої Агнеси, майбутньої невістки Арнольфіні. Але очікувана динаміка стосунків між викрадачем і заручницею швидко змінюється, оскільки Агнес демонструє неабиякий хист до виживання, формуючи складний зв'язок з Мартіном, який балансує між примусом, стратегією і несподіваною прихильністю.

Коли найманці претендують на охоплений чумою замок, сподіваючись укріпитися в ньому, вони опиняються в облозі не лише військ Арнольфіні, а й власних внутрішніх суперечок, примарної хвороби та мінливого піску вірності. Посеред хаосу реліквія - статуя нібито святого - стає маяком надії та відчаю, ставлячи під сумнів справжню природу чудес і віри.