Німі фільми демонструють більшу пластичність та емоційність, а діалоги містять значно менше тексту. Ці кінематографічні твори нагадують музику, покладаючись на інтуїцію, атмосферу та монтаж для передачі сенсу, а не покладаючись на розмови персонажів. Діалог слугує передусім для прояснення важливих сюжетних деталей.
Епоха німого кіно охоплювала широкі експерименти, користуючись молодістю кінематографа, коли глядачі ще не звикли до його умовностей. У цей період режисери вільно віддавалися творчим примхам. Як наслідок, німі фільми пропонують не лише захопливі оповіді, але й слугують глибокими підручниками з історії мистецтва, психології та теорії культури. Ці фільми є унікальною лінзою, через яку можна дослідити коріння кінематографа та зрозуміти еволюцію творчого ландшафту.